Квітневі дощі
Я дуже часто згадую дитинство. Згадую, який яскравий та цікавий був для мене світ. Як я думав, що буде все так, як я хочу. Що в мене ніколи не буде так, як у моїх батьків (в негативному плані)...
Проте, пройшов певний час і приходжу до всього того, чого більше за все опасався. І це дуже печально.
Ще є час багато чого змінити, да чи є емоційні сили для цього? Це - велике питання