Добрий день.....
Довго роздумував над необхідністю подальшого існування цього щоденника..І ще один раз вирішив змінити його формат.
Тепер це буде щоденник мого українського варіанту (нагадаю, мій головний нік в дайрі - Ерік Октябрь)
Для початку хочу розмістити два своїх нових українських вірша
Вітри
Який сьогодні сильний вітер,
Яка печаль в очах твоїх,
Не злетимо з тобой в повітря,
І не почуєм серця спів.
Яка сьогодні ти чарівна,
З тобою мерзнем у вітрах,
Забрала осінь в нас всі сили,
Я бачу біль в твоїх очах.
Зігріти хочу, не зумію,
Вуста твої для інших вуст,
Дивись, на небі зорі мрії,
До них я вже не підіймусь.
Але на мить закрий ти очі,
Віддай долонь на мить свою,
Відчуй на мить, як близько зорі,
Відчуй на мить тепло вогню.
Відчуй на мить, як пахне море,
Весною квітне як земля,
А я на мить забуду сльози,
На мить відчую, ти - моя.
Моя сумна чарівна леді,
Не буде миті тої - жаль,
І згасли зорі вже на небі,
Вітри лиш є і є печаль.
Я відпущу тебе так тихо,
Що до світання не збагнеш,
Що я залишив тебе жити,
Без тих зірок і без планет.
А вранці холодно як стало,
Не змерзни там, прошу тебе.
Вітри холодні листопАда,
Обіймуть серце лиш твоє
Не дивись мені в очі
Не дивись мені в очі, там осінь живе,
А в душі моїй сум крізь любов проростає,
В глибині цих очей тільки дощ все іде,
Сподівання весною лише зацвітають.
Не дивись мені в очі, в них біль та печаль,
В них несказана сповідь, або непочута,
Вони манять лише в море дивних страждань,
А яка у стражданнях жорстоких спокуса?
Серед снів я знайду, може, щастя своє,
Запалають тоді мої очі весною,
І розквітне любов, буде там все живе,
І трава під ногами заплаче росою.
Не дивись мені в очі, лишень не дивись,
Не скажу я все те, що не треба казати,
Я знайду в собі сили, лише не дивись,
Не даруй сподівання своїми очами.